Якість українського перекладу та право на захист

Якість, оцінювана за значенням висловлювання

У кримінальному провадженні переклад має дозволяти зрозуміти обвинувачення та користуватися правом на захист. Директива 2010/64/ЄС пов’язує належну якість зі справедливістю провадження та передбачає можливість повідомити про недостатню якість відповідно до національної процедури. [2] Оцінка конкретної проблеми має стосуватися значення, а не самого вибору іншого слова. Важливо, чи переклад зберіг особу, яка виконувала дію, предмет, час, умову й обсяг висловлювання. Різні правильні формулювання можуть передавати той самий зміст, а пропуск заперечення може змінити його попри подібне звучання решти слів.

Перевірка потребує зіставлення вихідного фрагмента з його перекладом. Для документа варто зазначити сторінку й абзац, а для усного перекладу — дату, вид дії та якомога точніший момент висловлювання. Потрібно відокремити відсутність чутності, незнання терміна, неоднозначність тексту та фактичну розбіжність значення. Кожна проблема потребує іншого матеріалу для перевірки. Якщо сумнів стосується умови або винятку, порівняння одного слова поза реченням може бути недостатнім. Потрібне оточення, яке дозволяє встановити, до кого і в якій ситуації належить відповідне формулювання.

Установлення мови, якою особа розуміє справу

Ст. 72 КПК Польщі надає безоплатну допомогу перекладача обвинуваченому, який недостатньо володіє польською. [1] У справі Vizgirda проти Словенії ЄСПЛ оцінював відсутність перевірки фактичних мовних можливостей учасника. Таке встановлення не можна замінити припущенням, заснованим на громадянстві або самій відсутності попередньої скарги. [4] Тому для оцінки якості важливо також, чи розуміє особа мову, якою отримує допомогу. Мовно правильний переклад не виконує своєї функції для учасника, який не може достатньо зрозуміти зміст, що йому передається під час провадження.

Потребу в українській можна визначити у зв’язку з конкретною дією та документом. Варто описати труднощі з розумінням термінології, роз’яснення або запитань, навіть якщо побутова розмова польською можлива. Висловлювання може містити кілька правових і часових зв’язків, яких не розкриває знання окремих слів. Для оцінки попередньої дії корисно зазначити, що особа зрозуміла й де виникла неясність. Ці дані дозволяють співвіднести мовну потребу з фактичним спілкуванням, замість спиратися на загальну заяву про знання або незнання мови в цілому.

Запитання, заперечення та ступінь упевненості

Значення запитання може випливати з припущення, часового обмеження або заперечення. У відповіді так само важливі позначення ступеня впевненості: «я бачив», «мені здається», «я не пам’ятаю» та «я дізнався пізніше» не описують однакового джерела знання. Переклад має зберігати ці відмінності. Якщо особа виправляє попереднє висловлювання, потрібно відтворити предмет виправлення. Коли переклад скорочує висловлювання, слід перевірити, чи втрата елемента змінила значення. Перевірка може виявити проблему щодо однієї умови, навіть якщо імена осіб і основну дію передано правильно у відповідному фрагменті.

Sandra Beatriz Hale описує значення прагматики в судовому перекладі, зазначаючи, що буквальний відповідник не завжди зберігає функцію та силу висловлювання. [5] Порівнюючи конкретне запитання, потрібно встановити, чи переклад зберіг його характер: відкрите запитання, прохання підтвердити або запитання з припущенням. Так само слід відокремити відповідь свідка від коментаря щодо звуку. Матеріал для перевірки має охоплювати весь фрагмент обміну, якщо значення відповіді залежить від попереднього запитання. Окреме ізольоване речення може не показувати, чому виникла розбіжність значення під час перекладу.

Перевірка письмового перекладу та версії джерела

Для порівняння письмового перекладу потрібно використати документ, який був його джерелом. Попередній проєкт може відрізнятися від підписаного договору або виданої копії рішення. Ст. 18 ч. 2 закону про професію присяжного перекладача вимагає зазначити, чи переклад виконано з оригіналу, перекладу або копії; для попереднього перекладу або копії також указують, чи було їх засвідчено і ким. [6] Це допомагає визначити належний матеріал для перевірки. Якщо пізніше представлено документ із додатковою відміткою чи додатком, потрібно розпізнати зміну джерела, перш ніж пов’язувати різницю з виконанням попереднього перекладу цього документа.

Зазначаючи розбіжність, варто зіставити фрагменти обох текстів і описати її вид: пропуск, додавання, неправильне віднесення або зміну значення. Для сум і дат корисно вказати пункт чи рядок таблиці. Для правових термінів потрібні контекст їх використання та посилання на визначення. Якщо проблема стосується нерозбірливого фрагмента скану, перевірка може потребувати кращого зображення джерела. Водночас не слід замінювати фактичний зміст документа припущенням. Неможливість прочитати позначення та правильне встановлення цього позначення є різними ситуаціями, які потрібно чітко розмежувати під час перевірки.

Зауваження до протоколу та визначення місця проблеми

Ст. 150 КПК Польщі стосується підписання протоколу дії, за винятком протоколу судового розгляду або засідання. Перед підписанням протокол читають, а учасник може заявити заперечення щодо змісту; їх вносять разом із заявою особи, яка проводила дію. Ст. 152 окремо дозволяє сторонам та особам із правовим інтересом вимагати виправлення протоколу судового розгляду або засідання та транскрипції звукозапису, зазначаючи неточності й пропуски. [1] Тому не слід змішувати ці ситуації. Важливі вид протоколу й точний зміст, який потрібно перевірити.

Якщо зауваження стосується усного перекладу, варто визначити вихідне висловлювання, спосіб його відтворення та учасників обміну. Коли неможливо відновити повний фрагмент, потрібно зазначити, що було запам’ятовано та де виникає невпевненість. Номер документа, показаного під час запитання, або момент запису може допомогти встановити контекст. Розбіжність у протоколі не завжди є тим самим, що помилка усного перекладу: потрібне порівняння запитання, відповіді, перекладу та запису. Таке розмежування дозволяє звернути увагу на фактичне джерело зміни значення в ході відповідної процесуальної дії.

Можливість судового контролю якості

У справі IS, C-564/19, Суд ЄС вимагав конкретних заходів, які забезпечують належну якість перекладу та дозволяють суду її перевірити. Йдеться про здатність обвинуваченого зрозуміти обвинувачення й користуватися захистом. [3] Тому важлива не лише присутність особи, названої перекладачем, а й можливість установити, чи допомога виконала цю функцію. Перевіряючи конкретний фрагмент, потрібно мати матеріал для визначення обвинувачення, висловлювання та проблеми, про яку повідомив учасник, а не будувати оцінку лише на загальному запевненні, що все було перекладено під час провадження.

Суд також розглянув провадження за відсутності обвинуваченого. Положення не допускають такого провадження, якщо недостатній переклад перешкодив розумінню обвинувачення або неможливо перевірити якість і, відповідно, встановити, що обвинувачення було зрозуміле. [3] Це конкретна проблема ефективної участі та контролю якості. Аналізуючи певну ситуацію, слід зазначити, як розбіжність впливала на розуміння обвинувачення. Саме виявлення іншого відповідника слова ще не описує цього зв’язку; потрібні контекст і значення фрагмента для відповідної процесуальної дії та участі в ній обвинуваченого.

Неупередженість і спілкування із захисником

Закон про професію присяжного перекладача зобов’язує його до особливої старанності, неупередженості та збереження таємниці. [6] Точність перекладу не полягає у виправленні висловлювання на користь однієї сторони. Потрібно зберігати також невпевненість, відсутність спогаду й виправлення, якщо вони є у висловлюванні. Оцінюючи якість, слід відокремити очікування певної аргументації від розбіжності між джерелом та перекладом. Що точніше описані фрагмент і його контекст, то легше провести предметне порівняння та визначити елемент, значення якого потребує повторної перевірки в цьому конкретному матеріалі.

Ст. 72 § 2 на прохання обвинуваченого або захисника охоплює також допомогу в їхньому спілкуванні, пов’язаному з дією, у якій обвинувачений має право брати участь. [1] Якщо проблема стосується саме такої розмови, варто зазначити її зв’язок із дією та матеріалом, обговорюваним під час підготовки. Документ, запитання та відповідь потрібно однозначно пов’язати. Це дозволяє розмежувати неможливість передати інформацію захисникові, нерозуміння його відповіді та проблему в самому документі. Це різні комунікаційні потреби, хоча вони можуть виявитися під час одного контакту.

Запитання та відповіді