Кому належить допомога відповідно до ст. 72
Ст. 72 § 1 Кримінального процесуального кодексу Польщі надає обвинуваченому право на безоплатну допомогу перекладача, якщо він недостатньо володіє польською мовою. Положення щодо обвинуваченого відповідно застосовуються також до підозрюваного, якщо кодекс не встановлює іншого. [1] Тому визначення мовної потреби не повинно обмежуватися стадією судового розгляду. Важливо мати можливість зрозуміти обвинувачення, запитання, роз’яснення прав та обов’язків і зміст дій уже тоді, коли особа бере участь на стадії досудового розслідування як підозрюваний. Оцінюється рівень володіння мовою, достатній для конкретного процесуального спілкування.
Свідок, потерпілий і обвинувачений користуються допомогою на різних правових підставах. Ст. 204 § 1 п. 2 передбачає виклик перекладача, коли потрібно допитати особу, яка не володіє польською, а ст. 72 визначає права обвинуваченого. Ст. 204 § 2 охоплює також переклад письмового документа й ознайомлення сторони з доказом. [1] Повідомляючи про потребу в перекладі, варто зазначити свою роль, номер справи та вид дії. Це дозволяє органу співвіднести повідомлення з відповідною процесуальною ситуацією, замість сприймати кожне звернення як замовлення приватного перекладу всіх матеріалів справи.
Побутове знання польської та розуміння провадження
Людина може спілкуватися польською на роботі або в магазині, але мати труднощі з розумінням обвинувачення, умов відмови від певного права чи запитань про послідовність подій. Оцінюючи потребу в перекладачеві, слід враховувати вимоги спілкування під час конкретної дії. Директива 2010/64/ЄС передбачає механізм установлення, чи підозрюваний або обвинувачений потребує допомоги, та можливість оскаржити рішення про відсутність такої потреби відповідно до національної процедури. [2] Практичне повідомлення може визначати характер труднощів: термінологію, темп мовлення, розуміння запитань або можливість сформулювати відповідь на них.
У справі Vizgirda проти Словенії Європейський суд з прав людини поставив під сумнів припущення про достатнє знання мови без належної перевірки. Саме громадянство та припущення про мови, якими користується особа, не замінюють установлення мови, якою вона може ефективно брати участь у провадженні. [3] Тому особі, яка потребує українського перекладу, слід чітко повідомити про це й відокремити знання окремих польських слів від розуміння процесуальних висловлювань. Зазначення труднощів із конкретним запитанням або документом дає кориснішу інформацію, ніж загальна заява про знання мови.
Мовна потреба може виявитися лише після представлення складнішого документа. Попередня відповідь на просте запитання про персональні дані не означає, що особа розуміє опис обвинувачення або умови, зазначені в роз’ясненні. У повідомленні варто звернутися до актуального матеріалу: назвати незрозумілий вислів, вид документа й дію, під час якої його представлено. Якщо запитання містить кілька процесуальних понять, можна визначити, яке саме спричиняє труднощі. Ці відомості допомагають розпізнати обсяг потрібної допомоги. Важливо також відокремити мовну проблему від відсутності знань про саму подію. Відповідь «я не розумію запитання» має інше значення, ніж «я не знаю відповіді», і потребує іншої реакції під час спілкування. Переклад має зберігати цю відмінність, щоб особа, яка проводить дію, могла належно реагувати на висловлювання учасника.
Обсяг усного перекладу під час процесуальної дії
Ст. 72 § 2 зобов’язує викликати перекладача для дій за участю обвинуваченого, який відповідає мовному критерію. Директива пов’язує усну допомогу з провадженням, яке здійснюють слідчі та судові органи, включно з допитами й судовими засіданнями. [1][2] На практиці переклад має дозволяти зрозуміти повідомлення, адресовані учасникові, та відтворити його висловлювання для особи, яка проводить дію. Це стосується також істотних відмінностей: чи описує людина власне спостереження, передає чужу інформацію, висловлює припущення або не пам’ятає подробиці. Ці елементи можуть впливати на значення її відповіді.
Якщо запитання стосується документа, потрібно визначити його позначення, сторінку або фрагмент. Коли запитання містить кілька дат, сум чи осіб, можливість повторити їх допомагає встановити, до чого належить відповідь. Висловлювання кількох учасників слід організувати так, щоб можна було розпізнати їхніх авторів і відтворити зміст. Учасник може зазначити, чи він не почув переклад, не розуміє терміна або помітив різницю між запитанням і його перекладом. Кожна із цих ситуацій потребує іншого виду уточнення безпосередньо під час виконання процесуальної дії.
Спілкування із захисником, пов’язане з процесуальною дією
Кодекс прямо регулює допомогу у спілкуванні обвинуваченого із захисником. На прохання одного з них перекладача необхідно викликати також із цією метою, якщо спілкування пов’язане з дією, у якій обвинувачений має право брати участь. [1] Тому звернення має дозволяти визначити цю дію та потребу у спілкуванні. Не слід ототожнювати це положення з фінансуванням усіх приватних розмов або всієї кореспонденції з адвокатським бюро. Водночас важливо забезпечити фактичне розуміння розмови в межах зазначеного права та її зв’язку з відповідним кримінальним провадженням.
Готуючи такий контакт, потрібно забезпечити доступ до документів, на які посилаються захисник та обвинувачений. Це може бути зміст обвинувачення, запитання щодо запланованої дії або документ, який під час неї буде представлений. Доцільно позначити матеріали номером справи й сторінки, щоб учасники зверталися до того самого фрагмента. Організація розмови має враховувати можливість ставити запитання й отримувати переклад відповідей. Саме передання документа без пояснення, як він використовуватиметься під час контакту, не вирішує всіх комунікаційних потреб, пов’язаних із підготовкою до участі в процесуальній дії.
Документи, що вручаються з перекладом
Ст. 72 § 3 визначає документи, які вручаються з перекладом обвинуваченому, на якого поширюється це право: постанову про пред’явлення, доповнення або зміну обвинувачення, обвинувальний акт, а також рішення, які підлягають оскарженню чи завершують провадження. За згодою обвинуваченого можна обмежитися оголошенням перекладеного рішення, що завершує провадження, якщо воно не підлягає оскарженню. [1] Ці умови важливі для розмежування письмового перекладу документа, який вручається, та усного викладення його змісту. Не кожний документ у матеріалах справи належить до того самого встановленого законом переліку.
Директива визначає документи, істотні для захисту, та допускає певні винятки, зокрема усний переклад або усний стислий виклад, якщо це не порушує справедливості провадження. [2] Упорядковуючи отримані матеріали, варто відокремити саме рішення, обґрунтування, роз’яснення щодо оскарження та підтвердження вручення. Це дозволяє визначити, якої частини стосується відсутній або незрозумілий переклад. Якщо додатки містять кілька постанов із різних стадій справи, корисний перелік їхніх дат і предметів. Не слід замінювати таке визначення загальним словом «вирок», коли пакет містить кілька різних рішень.
Витрати й конкретне повідомлення про потребу
Допомога, передбачена ст. 72 § 1, є безоплатною для обвинуваченого, який має відповідне право. Директива покладає витрати на передбачену нею допомогу на державу незалежно від результату провадження. [1][2] Потрібно відокремлювати допомогу, організовану в межах справи, від приватного замовлення перекладу документів, наприклад для використання в іншому провадженні. За приватного замовлення обсяг, форма та ціна узгоджуються окремо. Відомості про те, хто замовляє переклад і з якою метою, допомагають правильно визначити замовлення та не змішувати два різні порядки його виконання.
Звернення до органу, який веде провадження, має визначати особу, справу й заплановану дію. Варто зазначити потребу в українському перекладі, характер труднощів із польською та документ або фрагмент спілкування, якого стосується проблема. Якщо попередня участь відбувалася без перекладача, можна описати конкретну ситуацію нерозуміння, замість обмежуватися оцінкою всього провадження. Patrícia Jerónimo аналізує реалізацію мовної допомоги в практиці португальських судів, зіставляючи положення права з досвідом учасників. [4] Для польської справи орієнтиром залишаються наведені національні положення та конкретні обставини, повідомлені відповідному органу.
Запитання та відповіді
Чи виключає базове знання польської допомогу перекладача?
Ст. 72 стосується достатнього володіння мовою. Знання побутових висловів не визначає розуміння запитань, обвинувачення або роз’яснень прав та обов’язків. Варто зазначити конкретні труднощі, які виникають під час дії, та мову, якою можна зрозуміти її зміст. [1]
Чи поширюється ст. 72 на підозрюваного?
Положення щодо обвинуваченого відповідно застосовуються до підозрюваного, якщо кодекс не встановлює іншого правила. Повідомляючи про потребу, необхідно зазначити стадію справи й дію, для якої особу викликають. Мовна допомога важлива також на стадії досудового розслідування. [1]
Чи кожна розмова із захисником охоплюється цим положенням?
Ст. 72 § 2 стосується допомоги на прохання обвинуваченого або захисника, якщо їхнє спілкування пов’язане з дією, у якій обвинувачений має право брати участь. Тому звернення має пов’язувати потребу в розмові з конкретною процесуальною дією. [1]