Насамперед — роль допитуваної особи
Підготовка перекладу починається з установлення, у якій ролі особу буде допитано. Свідок дає показання, а підозрюваний або обвинувачений — пояснення. Відрізняються також роз’яснення прав та обов’язків, надані перед дією. Відомості з виклику, номер справи та її предмет дозволяють пов’язати підготовчі матеріали з відповідною ситуацією. Самого визначення «допит у поліції» недостатньо, якщо передані документи стосуються кількох осіб або різних стадій провадження. Варто зазначити, які саме документи належать до особи, що потребує українського перекладу під час цієї дії.
Ст. 204 § 1 п. 2 КПК Польщі вимагає виклику перекладача, коли потрібно допитати особу, яка не володіє польською. Ст. 72 додатково регулює безоплатну допомогу для обвинуваченого, який недостатньо володіє польською, а положення про обвинуваченого відповідно застосовуються до підозрюваного. [1] Отже, підстава участі залежить не лише від місця дії. Важливі статус особи та її мовна потреба. Узгоджуючи підготовку, слід повідомити перекладачеві вид дії та актуальні теми, не визначаючи ролі учасника лише за побутовим описом справи.
Роз’яснення та рішення перед наданням відповіді
Переклад перед допитом може охоплювати роз’яснення прав та обов’язків, зміст пред’явленого обвинувачення та відомості про перебіг дії. Важливі умови й обсяг зазначеного права, а також розмежування можливості та обов’язку. Якщо учасник не розуміє терміна або умови в роз’ясненні, має бути зрозуміло, якого фрагмента стосується потреба в уточненні. Перекладач відтворює як висловлювання особи, що проводить дію, так і запитання учасника. Завдяки цьому додаткове пояснення надає відповідна особа, і його можна пов’язати зі змістом, фактично представленим під час цієї дії.
У справі Baytar проти Туреччини ЄСПЛ оцінював відсутність перекладача під час поліцейського допиту та її значення для розуміння прав і наслідків рішень на цьому етапі. Подальше забезпечення перекладу не усувало проблеми розуміння попередньої дії. [3] Рішення показує важливість мовної допомоги від моменту, коли особа має зрозуміти своє процесуальне становище. Тому, готуючи матеріали, варто враховувати не лише запитання про подію, а й документи та інформацію, що представляються перед ними. Окремі елементи мають зберігати відповідну послідовність під час проведення допиту.
Запитання, відповідь і ступінь упевненості
У перекладі відповіді важливо розмежовувати «я бачив», «я чув від іншої особи» та «я припускаю». Не можна замінювати відсутність спогаду однозначним запереченням або перетворювати припущення на твердження про факт. Так само запитання із запереченням чи умовою потребує збереження цих елементів. Якщо висловлювання охоплює кілька подій, його впорядкування в перекладі має зберігати часовий зв’язок, поданий допитуваною особою. Зміна послідовності може створити іншу картину перебігу події, навіть якщо всі названі особи й місця залишаються тими самими у перекладеному висловлюванні.
Учасник має мати можливість почути повне запитання в перекладі перед відповіддю. Для довшого висловлювання корисні відрізки, які перекладач може відтворити зі збереженням змісту. Коли запитання незрозуміле, переклад охоплює також прохання його пояснити та надане пояснення. Якщо трудноща спричинена звуком або одночасними голосами, її потрібно відокремити від незнання слова. Це дозволяє відповідно повторити висловлювання чи пояснити термін, замість додавати до відповіді значення, якого учасник сам не висловив під час проведення цього допиту.
Особливої уваги потребують запитання, які вже містять певне припущення, наприклад про те, коли учасник отримав документ. Допитувана особа може відповісти, що його не отримувала, а потім пояснити, звідки знає зміст. Переклад має зберегти обидва елементи, замість зводити відповідь до приблизної дати. Так само вислови «приблизно», «ймовірно» та «наскільки я пам’ятаю» не повинні зникати з висловлювання. Коли названо кількох осіб, потрібно зберегти вказівку, до кого належить займенник. Якщо учасник сам виправляє попередню відповідь, важливо відтворити і виправлення, і його предмет. Завдяки цьому особа, яка проводить допит, може встановити, яку інформацію змінено та чи зміна стосується дати, особи, суми або перебігу події. Це практичний спосіб захистити зміст висловлювання від зміни, спричиненої самим скороченням спілкування.
Документи, повідомлення та позначення в запитаннях
Допит може стосуватися листування, рахунків, договорів або запису розмови. Для перекладу важливо встановити, який матеріал показують і хто є його автором. У повідомленнях потрібно розмежувати дату надсилання, дату події, описаної в тексті, та дату виготовлення роздруківки. Якщо запитання стосується додатка, варто вказати його номер або сторінку. Фрагмент без оточення може не показувати, до чого належить займенник чи відповідь. Тому підготовчий матеріал має зберігати контекст, потрібний для встановлення значення відповідного фрагмента або висловлювання в цьому матеріалі.
Імена осіб і назви суб’єктів потрібно пов’язати з документами, які визначають їхнє написання. Закон про професію присяжного перекладача встановлює правило транслітерації або транскрипції імен і прізвищ, записаних нелатинським алфавітом, на підставі проїзного документа чи його копії, а за їх відсутності — правил країни складення документа. [2] Під час допиту кількох осіб важливо також розмежовувати спільне прізвище та різних власників документів. Попереднє листування може містити інше написання назви; його слід визначити як зміст відповідного матеріалу, а не автоматично виправляти.
Прочитання протоколу перед підписанням
Ст. 150 § 1 КПК Польщі передбачає підписання протоколу особами, які брали участь у дії, за винятком протоколу судового розгляду або засідання. Перед підписанням протокол необхідно прочитати й зробити про це відмітку. Відповідно до § 2 учасник може під час підписання заявити заперечення щодо змісту; їх потрібно внести разом із заявою особи, яка проводила дію. [1] Це важливий етап допиту. Учасник, який потребує перекладу, має мати можливість зрозуміти представлений запис, а не лише попередні запитання й відповіді.
Порівнюючи запис із перебігом дії, варто звернути увагу на конкретні відомості: особу, яка виконувала дію, час, місце, суму, заперечення або ступінь упевненості. Якщо в записі немає частини відповіді, слід зазначити місце, якого стосується зауваження. Не кожна відмінність між усним висловлюванням і записом має однаковий характер; важливий її вплив на зміст. Переклад протоколу, який читають, має дозволяти визначити цю різницю. Правило підписання протоколу допиту не слід автоматично переносити на протокол судового розгляду, який кодекс виключає із цього положення.
Умови роботи й визначення незрозумілого фрагмента
Огляд досліджень Goodman-Delahunty, Martschuk, Hale і Brandon стосується поліцейських допитів за участю перекладачів, зокрема точності перекладу та організації спілкування. Автори розглядають дослідження з різних систем і не встановлюють єдиної польської процедури допиту. [4] Для організації конкретної дії корисно перевірити чутність усіх голосів, доступ до матеріалів, які показують, та можливість установити, хто говорить. Якщо розмова відбувається дистанційно, потрібно однозначно вказувати номер сторінки або файл, який бачать учасники, щоб запитання й відповідь стосувалися того самого матеріалу під час цієї дії.
Присяжний перекладач зобов’язаний дотримуватися особливої старанності, неупередженості та зберігати таємницю. [2] Тому в разі проблеми з перекладом потрібно визначити фактичне висловлювання та його переклад. Це може бути запитання з певною умовою, відповідь із зазначенням невпевненості або термін із документа. Дата дії та визначення місця проблеми допомагають установити матеріал для перевірки. Якщо трудноща виникає під час допиту, її називання дозволяє повторити або пояснити відповідний фрагмент, перш ніж наступні запитання будуть побудовані на змісті, якого учасник не зрозумів.
Запитання та відповіді
Чи може свідок потребувати перекладача в поліції?
Так. Ст. 204 § 1 п. 2 КПК Польщі стосується потреби допитати особу, яка не володіє польською, а не лише обвинуваченого. У повідомленні слід зазначити мову, роль відповідно до виклику та конкретну дію. Окремі права обвинуваченого регулює ст. 72. [1]
Що перевірити під час прочитання протоколу?
Насамперед відповідність істотних даних і значення відповідей: особи, дати, суми, заперечення та зазначену невпевненість. Ст. 150 дозволяє учасникові під час підписання заявити заперечення щодо змісту протоколу. Варто точно визначити місце, якого стосується зауваження. [1]
Які матеріали корисні перед допитом?
Виклик і документ, який визначає предмет дії, істотні додатки, перелік назв та документи для встановлення написання персональних даних. У листуванні варто зберегти послідовність повідомлень і позначення авторів. Власний опис потрібно відокремити від документів, що представляються як джерело інформації.