Законна підстава: проїзний документ або його копія
Ст. 14 ч. 2 Закону про професію присяжного перекладача вимагає для імен і прізвищ нелатинським алфавітом виконувати транслітерацію або транскрипцію за проїзними документами чи копіями. За їх відсутності застосовують правила написання держави походження документа. [1] Норма не обмежує підставу лише одним видом паспорта й не називає листування рівнозначним джерелом. Тому в замовленні варто описати, які документи доступні та яких осіб вони стосуються в матеріалі для перекладу.
До канцелярії надають читабельну копію відповідної сторінки для встановлення даних особи. Якщо документів кілька й написання відрізняється, подають їх разом із датами. Перекладач може встановити зв’язок між матеріалом і певним варіантом. Пропозиція написання у формулярі замовлення не замінює належного документа. Варто зазначити, які особи в джерелі є сторонами, батьками, представниками або іншими учасниками, дані яких потрібно розпізнати в комплекті, та окремо позначити надані для них допоміжні копії.
Транслітерація, транскрипція та офіційне написання
Транслітерація стосується перенесення знаків між алфавітами, а транскрипція — написання з урахуванням звучання. У засвідченому перекладі вибір підлягає визначеній законній підставі. Тому варіант не добирають лише за звичайною польською вимовою імені. Проїзний документ може містити написання, яке не виникне за самостійного застосування іншої таблиці. Зв’язок із документом, поданим до справи, важливий для визначення особи в усьому комплекті, включно з матеріалами різних дат або видів. [1]
Державна міграційна служба України надає сервіс перевірки транслітерації та називає постанову Кабінету Міністрів № 55 від 27 січня 2010 року підставою правил. [2] Інструмент допомагає ознайомитися з офіційною системою, проте для конкретного перекладу враховують проїзні документи за ст. 14 ч. 2. Якщо наявне написання відрізняється від результату сервісу, слід надати документ замість зміни даних за автоматичною пропозицією. Це дозволить погодити матеріали, потрібні для встановлення належного запису.
Різні документи та різні періоди
Особа може мати попередній і новий документ із різним латинським написанням. Розбіжність співвідносять із датами, даними та матеріалом для перекладу. Варто надати обидві версії й пояснити, яка використовується в поточній справі. Для давніших документів корисними є посилання на попередні номери або документи про зміну даних. Це дозволяє простежити джерела замість узгодження всіх варіантів без встановлення їх походження та зв’язку з конкретним періодом життя особи.
Інше написання може міститися також у договорі, дипломі чи давнішому перекладі. Матеріали надають як допоміжні, зазначаючи їхню функцію. Попередній переклад може показувати ранішу термінологію, проте не замінює встановлення підстави нинішнього запису. Якщо одержувач використовує номер справи або попередні матеріали, про це повідомляють канцелярію. Виданий переклад зберігає зміст конкретного документа, а розбіжності потребують належного опису або пояснення за наданими джерелами, щоб можна було визначити роль кожного варіанта в комплекті.
Ім’я, прізвище та по батькові в окремих ролях
Український документ може містити прізвище, ім’я та по батькові, тобто патронім. Поля визначають за джерелом, а не лише за порядком слів. По батькові не є автоматично ще одним прізвищем або другим ім’ям. Переклад має дозволяти одержувачу зрозуміти функцію кожної відомості. Якщо використано спільне позначення персональних даних, встановлюють поділ за формуляром, підписом та іншими записами, зберігаючи зрозумілий зв’язок із джерелом і роллю відповідної особи в документі.
Допоміжний документ може мати інші поля, ніж свідоцтво або диплом. Відсутність по батькові в одному не означає видалення його з джерела, де воно є. Так само скорочене ім’я в підписі не замінює повного імені з поля. Для даних батьків або кількох осіб із подібними прізвищами варто надати матеріали, які дозволяють їх розрізнити. Це допомагає уникнути присвоєння латинського написання іншій особі в об’ємному документі чи комплекті матеріалів справи.
Дошлюбне прізвище, зміна та документи зв’язку
Свідоцтво про народження, документ про шлюб і сучасний проїзний документ можуть містити прізвища різних періодів. Переклад зберігає їх там, де вони є у джерелі. Попереднє прізвище не замінюють нинішнім у всіх документах. Для диплома на давніше прізвище може знадобитися документ про зміну. Обсяг погоджують з одержувачем, після чого визначають документи для перекладу та допоміжні матеріали для встановлення написання персональних даних відповідної особи на потрібну дату.
Складені прізвища, дефіси й розмежування складників точно читають за джерелом і належним допоміжним документом. Записи з одним або двома складниками можуть потребувати пояснення. Якщо внесено виправлення, необхідне читабельне засвідчення. Розрізняють також граматичну форму в реченні та назву персонального поля. Текст читають його мовою й у контексті, зберігаючи можливість пов’язати особу з документами та послідовністю змін прізвища, що відбулися в різні періоди й відображені в наданому комплекті.
Спеціальні правила реєстрації цивільного стану
Ст. 29 Закону про акти цивільного стану регулює запис даних з іноземних документів із врахуванням визначених документів особи та проїзних документів. Для даних дитини важливі також матеріали щодо батьків. [3] Дії USC під час реєстрації відрізняють від написання даних у перекладі конкретного джерела. Перед замовленням повідомляють назву адміністративної дії та вимоги до документів осіб в акті, щоб встановити потрібні допоміжні матеріали для перекладача й конкретної установи.
Ст. 104 визначає точне перенесення змісту під час транскрипції та спеціальну можливість адаптації написання за заявою громадян Польщі, які мають польські акти. [3] Передумови ч. 7 встановлює орган, який виконує дію. Це не загальна інструкція для довільної зміни прізвищ перекладачем. Якщо планується така процедура, із USC погоджують документи та заяву. Переклад має дозволяти розпізнати дані акта до подальших офіційних дій у реєстрі, зберігаючи написання та ролі осіб у джерелі.
Помилка джерела та опис розбіжностей
Якщо джерело має друкарську помилку або інші дані, ніж решта матеріалів, перевіряють доступність виправленого примірника чи пояснення видавця. Розбіжність не усувають непозначеною зміною перекладу. Спочатку можна встановити з одержувачем потрібний підтвердний документ. У замовленні зазначають різницю й надають усі версії. Тоді зрозуміло, який примірник перекладатиметься та чи пізніший документ замінює попередній у комплекті, що подаватиметься до відповідної установи для розгляду конкретної справи.
Cao розглядає юридичний переклад у контексті права та процедур. [4] Для персональних даних це означає уважне визначення функції кожного запису. Якщо помилка стосується лише ранішого перекладу, нову дію погоджують окремо від зміни джерела. Ст. 13 передбачає перевірку та засвідчення перекладів інших осіб. [1] Тоді надають попередній переклад і відповідний документ для зіставлення імен, прізвищ, полів та можливих приміток, щоб визначити обсяг перевірки й матеріал для подальшого засвідчення.
Матеріали для замовлення
Для перекладу надають повний документ і читабельні копії відповідних сторінок проїзних документів. Додаткові матеріали описують за особами, яких вони стосуються. Варто зазначити попередні прізвища, різні проїзні документи та варіанти, вже використані в матеріалах одержувача. Ст. 14 ч. 1 передбачає особливу ретельність і професійну таємницю; інформація має слугувати конкретному замовленню. [1] Мета, одержувач і строк допомагають визначити необхідний обсяг даних і матеріалів, що потрібно передати перекладачу.
Отримавши переклад, можна зіставити написання з матеріалом, погодженим у замовленні, перевіривши також ролі осіб і попередні прізвища. За видачі нового проїзного документа повідомляють про зміну до наступного замовлення. Додаткові примірники попереднього перекладу й новий переклад іншого джерела погоджують окремо. Збереження версій, дат і позначень дозволяє пояснити одержувачу походження певного написання та період або дію, яких воно стосується, а також відрізнити нинішні дані від записів у давніших документах.
Запитання та відповіді
Чи завжди потрібно надавати лише паспорт?
Ст. 14 ч. 2 називає проїзні документи або копії підставою написання імен і прізвищ нелатинським алфавітом. Її не слід звужувати до одного виду без перевірки матеріалів. За відсутності таких джерел Закон передбачає правила держави походження документа. У замовленні описують доступні документи та осіб, чиї дані потрібно встановити. Це допоможе погодити допоміжні матеріали та пов’язати написання з належною особою. [1]
Чи результат онлайн-сервісу замінює написання з проїзного документа?
Офіційний сервіс ДМС дозволяє перевірити українську транслітерацію, проте для перекладу враховують підставу зі ст. 14 ч. 2. Якщо проїзний документ містить інше написання, його надають канцелярії. Дані не змінюють лише за результатом сервісу. Корисні повні відомості про доступні версії й дати, щоб встановити зв’язок із джерелом, яке перекладається для конкретної справи, та визначити роль кожного допоміжного документа. [1][2]
Що робити з різними прізвищами в дипломі та проїзному документі?
Надають обидва документи й доступний документ про зміну прізвища. Переклад зберігає попередні дані в належних полях. Обсяг матеріалів для підтвердження зв’язку визначає одержувач, наприклад університет або орган. У замовленні розрізняють документи для перекладу та допоміжні копії для написання. Хронологія допомагає пов’язати кваліфікацію чи подію з актуальними даними тієї самої особи та визначити періоди використання кожного прізвища.
Чи по батькові записують як друге ім’я?
Потрібно встановити функцію поля в джерелі. По батькові, тобто патронім, не є автоматично другим ім’ям. Переклад зберігає окрему роль інформації та дозволяє одержувачу правильно її прочитати. Якщо допоміжний документ має менше полів, дані не видаляють із джерела. За кількох осіб позначають, до кого належить кожна копія проїзного документа, щоб не змішати персональні дані та не застосувати написання іншого учасника.