Переклад судових рішень і ухвал із польської українською мовою

Як установити склад отриманого пакета

Документ, який у побуті називають судовим рішенням, може складатися з кількох частин: резолютивної частини, обґрунтування, роз’яснення та додаткових засвідчень. У пакеті можуть бути також ухвали суду або постанови органу з інших питань тієї самої справи. Перед замовленням перекладу потрібно визначити, які документи підлягають перекладу та для чого використовуватимуться. Номер справи, дата, назва органу й кількість сторінок дозволяють розрізняти окремі документи. Варто зберегти конверт або окреме підтвердження вручення, якщо його зміст також має бути предметом перекладу для відповідного замовлення.

Резолютивна частина містить зміст рішення, а обґрунтування — його підстави та хід міркувань. Роз’яснення повідомляє про певні права й порядок дій. Засвідчення набрання законної сили або інша офіційна відмітка може бути на окремій сторінці чи дописана до виданої копії. Пропуск такої сторінки змінює обсяг матеріалу, наданого для перекладу. Тому під час сканування необхідно перевірити і послідовність нумерації, і зворотний бік аркушів. Якщо адресатові потрібна лише визначена частина, обсяг слід позначити, щоб переклад не представлявся як переклад повного документа.

Вручення в кримінальній справі: ст. 72 § 3

Обвинуваченому, який недостатньо володіє польською, документи, визначені ст. 72 § 3 КПК Польщі, вручають із перекладом. Положення називає постанови про пред’явлення, доповнення або зміну обвинувачення, обвинувальний акт та рішення, які підлягають оскарженню чи завершують провадження. Обмежитися оголошенням перекладеного рішення, що завершує провадження, можна за згодою обвинуваченого, якщо рішення не підлягає оскарженню. [1] На практиці важливо встановити вид отриманого рішення, його стадію та форму представлення змісту, замість ототожнювати кожне усне пояснення з письмовим перекладом документа, який вручається у справі.

Директива 2010/64/ЄС регулює переклад документів, істотних для захисту. Зокрема, вона називає рішення про позбавлення волі, обвинувачення або обвинувальний акт і вирок. Дозволяє пропускати фрагменти, неістотні для розуміння справи, а за певних умов використовувати усний переклад або усний стислий виклад без порушення справедливості провадження. [3] Повідомляючи про проблему з отриманим документом, варто визначити відсутню частину та її зв’язок із розумінням рішення. Приватно замовлений переклад для іншої мети слід відокремити від перекладу, який забезпечується в межах цих процесуальних прав.

Кримінальний наказ і значення рішення

У справі Sleutjes, C-278/16, Суд ЄС визнав німецьке судове рішення про призначення покарання у спрощеному провадженні (Strafbefehl), видане суддею, істотним документом у розумінні директиви, який потребує письмового перекладу для обвинуваченого, що не знає мови провадження. [4] Значення рішення випливає з функції документа: він містив розв’язання питання, щодо якого особа мала ухвалити процесуальне рішення. Не слід поширювати цю тезу на всі документи кожної справи. Водночас вона показує, що назва документа та скорочений порядок його видання не визначають відсутності потреби в перекладі.

Перекладаючи рішення, потрібно зберегти його предмет, адресата та встановлені обов’язки або права. Також важливі умови, строки, зазначені в самому тексті, і співвідношення між окремими пунктами. Присуджена сума, сума витрат і проценти мають бути чітко розмежовані. Якщо документ охоплює кількох обвинувачених або кілька вимог, переклад повинен зберігати належність кожного пункту до відповідної особи чи питання. Нумерація допомагає пов’язати переклад із резолютивною частиною та подальшим обґрунтуванням її окремих частин. Це особливо важливо для рішень із багатьма взаємопов’язаними пунктами.

У рішеннях щодо грошових сум варто перевірити зв’язок кожної суми з її підставою та адресатом. Документ може окремо визначати основну заборгованість, витрати, обов’язок повернення певної суми та проценти за зазначений період. У перекладі потрібно зберегти валюту, числовий запис і умови відповідного пункту. Якщо сума записана одночасно цифрами та словами, розбіжність між ними слід відтворити як особливість документа, а не самостійно усувати. Так само необхідно зберегти посилання на попередній пункт або додаток. Для адресата важливо встановити, чи вказівка стосується всіх сторін, однієї особи або конкретного зобов’язання. Тому, замовляючи частковий переклад, потрібно перевірити, чи перекладений пункт не залежить від визначення або встановлення, наведеного в іншій частині того самого судового рішення.

Правова термінологія та назви установ

Польські процесуальні поняття не завжди мають відповідник з ідентичним обсягом в українській системі. Переклад має відтворювати функцію поняття в конкретному документі, а не замінювати установу або інститут права подібним за назвою. Розмежування судового рішення, вироку, ухвали, постанови органу, розпорядження та обґрунтування допомагає зрозуміти структуру справи. Важлива термінологічна послідовність у всьому пакеті. Той самий термін має бути пов’язаний із тією самою функцією, якщо контекст не потребує розмежування значень. Тоді пояснення має вказувати джерело відмінності, замість створювати позірну однаковість усіх відповідних позначень.

Fernando Prieto Ramos розглядає міждисциплінарний обсяг досліджень правового перекладу та значення правового контексту для опису цієї галузі. [5] На практиці для підготовки перекладу рішення насамперед потрібні дані самого документа: орган, вид справи, підстава, зазначена в резолютивній частині, та посилання на інші рішення. Номери статей і справ слід зберігати, щоб читач міг визначити наведене джерело. Назва суду або прокуратури має залишатися пов’язаною з фактичною установою, також коли переклад призначений для адресата поза Польщею та використання в іншому провадженні.

Перекладаючи українською, варто розрізняти вирок у кримінальній справі, рішення в цивільній справі, ухвалу суду та постанову органу провадження. Назви слід добирати з урахуванням функції й автора документа. Це не означає надання польському рішенню наслідків, передбачених для подібного за назвою українського правового інституту. Назва суду, номер справи та підстава, зазначена в тексті, залишаються орієнтиром для читача.

Версії, виправлення й офіційні відмітки

У матеріалах справи можуть бути проєкт, незасвідчена роздруківка, видана копія та документ із пізнішою відміткою. Потрібно визначити, яку форму передано для перекладу. Закон про професію присяжного перекладача вимагає зазначити в засвідченому перекладі, чи його виконано з оригіналу, перекладу або копії, а також чи було джерело засвідчене й ким. [2] Таке позначення стосується матеріалу, фактично представленого перекладачеві. Сам файл зі сканом не слід описувати так, ніби перекладач оглянув паперовий оригінал, якого він не отримував для перевірки його змісту.

Якщо після видання рішення з’явилося виправлення, додаткова ухвала, постанова органу чи доповнення, їх потрібно передати разом із документом, якого вони стосуються. Для двох версій з однаковим номером справи варто зазначити дати й відмінності. Напис на полі, печатка та підпис можуть містити інформацію, важливу для визначення виданої копії. Нерозбірливість слід виявити на етапі підготовки, замість відновлювати позначення на підставі припущення. Повторний скан фрагмента має зберігати його розташування на сторінці, щоб його можна було пов’язати з відповідним документом.

Обсяг замовлення та використання перекладу

Адресатові може бути потрібне повне рішення з обґрунтуванням або визначена частина для конкретної мети. У замовленні слід назвати документи й сторінки, а для фрагментів зазначити, що переклад буде частковим. Варто визначити строк передання та форму: паперову чи електронну. Закон допускає електронне засвідчення присяжним перекладачем із використанням кваліфікованого електронного підпису. [2] Це інша форма, ніж звичайний скан паперового перекладу. Вибір має відповідати вимогам конкретного адресата, тому відомості про спосіб подання документів корисні вже під час визначення вартості роботи.

Дати в рішенні, роз’ясненні та документах вручення потрібно точно розмежувати в перекладі. Дата видання не є тим самим позначенням, що дата відправлення чи отримання. Якщо текст містить строк або спосіб його обчислення, слід зберегти умови цього положення. У замовленні варто зазначити дату, до якої документ потрібно представити адресатові, та джерело цієї інформації. Переклад має зберігати зміст роз’яснення й назви засобів оскарження, щоб їх можна було співвіднести з відповідним документом та конкретним провадженням у справі.

Запитання та відповіді