Процесуальний документ і обсяг перекладу
Замовлення перекладу до матеріалів справи має давати змогу однозначно визначити вихідний документ. Для договору це назва, сторони, дата й додатки; для протоколу також орган, номер справи та аркуші матеріалів. У перекладі зберігають ці позначення, навіть якщо кілька документів мають подібні назви. Важливі також дописки, підписи й відомості на зворотному боці. Для передавання частини тому найкраще скласти перелік: назва файлу, документ, дата, діапазон аркушів і мова перекладу. Перелік дає змогу відокремити документи для видачі від матеріалів, наданих лише для підготовки термінології.
Обсяг можна визначити як увесь документ або точно позначений фрагмент. Для фрагмента слід зазначити його місце в джерелі й додати частини, потрібні для з’ясування посилань. Наприклад, таблиця розрахунків може мати пояснення на попередній сторінці, а додаткова угода використовувати визначення основного договору. Замовник визначає матеріали для перекладу; перекладач встановлює зв’язки, важливі для правильного відтворення змісту. Для документації в конкретній справі корисною є вимога суду, оскільки вона пов’язує замовлення з позначенням документа та строком, установленим органом.
Іншомовний документ у цивільній справі
Ст. 256 Цивільного процесуального кодексу Польщі передбачає можливість вимагати за рішенням суду переклад іншомовного документа присяжним перекладачем. [1] Ця норма стосується документа, тоді як ст. 265 § 1 — допиту свідка, який недостатньо володіє польською мовою. Це два різні завдання: письмовий переклад додатка та забезпечення розуміння запитань і відповідей на засіданні. Замовлення, яке охоплює обидва завдання, має окремо визначати документи для перекладу, дату допиту, місце дії й контакт особи, яка організовує участь перекладача.
В ухвалі II CSK 428/13 Верховний суд Польщі розглядав справу, у якій іншомовні документи мали значення для встановлення юрисдикції. Суд підкреслив потребу офіційного перекладу документа, від якого залежить подальший перебіг провадження. [4] Значення цього рішення для підготовки матеріалів полягає в забезпеченні спільного тексту, який суд і сторони можуть перевірити. На практиці варто визначити, який примірник договору, листування або рішення подаватимуть до справи, і передати для перекладу саме цей примірник із додатками, замість непозначеної робочої версії.
Документи й дії в кримінальному провадженні
Ст. 204 Кримінального процесуального кодексу Польщі передбачає виклик перекладача для допиту особи, яка не володіє польською мовою, а також за потреби перекладу документа або ознайомлення сторони зі змістом досліджуваного доказу. Ст. 72 визначає допомогу обвинуваченому, який недостатньо володіє польською. [2] Під час замовлення слід розмежувати роль учасника та вид завдання. Переклад показань свідка, розмови обвинуваченого із захисником щодо процесуальної дії та переклад доказового документа можуть бути в одній справі, проте стосуються різних матеріалів і різного перебігу спілкування.
Письмовий переклад ухвали або постанови охоплює назву органу, дату, номер справи, рішення, обґрунтування та наведене роз’яснення прав та обов’язків. Для протоколу важливі ролі співрозмовників і послідовність висловлювань. У документації щодо кількох осіб слід послідовно розрізняти свідка, потерпілого, підозрюваного й обвинуваченого відповідно до вживання цих понять у джерелі. Якщо орган замовляє лише визначені аркуші, перелік має містити їхні номери та документи на них. Окремо позначають додатки поза основним файлом, наприклад розмову з месенджера або перелік транзакцій.
Номери аркушів, версії та цифрові матеріали
Номер аркуша справи може відрізнятися від номера сторінки документа. Передаючи скани, зберігають обидва позначення, якщо вони видимі. Назва файлу має пов’язувати його з томом і документом, особливо коли нумерація починається заново в наступних частинах справи. Корисно зазначити обсяг, наприклад другий том, аркуші 120–128, протокол певної дати. Також чітко позначають нерозбірливі сторінки, відсутні зворотні боки та додаткові зображення печаток. Такий опис відображає стан матеріалів ще до початку роботи над перекладом.
Електронне листування потребує збереження відправників, дат, послідовності повідомлень і зв’язку із вкладеннями. Експорт розмови та знімок екрана можуть відображати різний обсяг відомостей, тому в переліку є окремими джерелами. Для матеріалів із частково однаковим вмістом слід зазначити, які файли містять те саме висловлювання, замість видалення повторів без узгодження обсягу. Позначення повідомлення в перекладі має давати змогу знайти його в джерелі. Власний опис подій від клієнта є окремим довідковим матеріалом, функцію якого слід відрізняти від змісту експорту.
Засвідчення, термінологія й таємниця
Засвідчений переклад отримує номер у реєстрі перекладацьких дій (реперторії). Ст. 18 ч. 2 вимагає зазначити, чи виконано його з оригіналу, перекладу чи копії; для вихідного перекладу або копії також зазначають засвідчення й особу, яка його виконала. [3] Форму видачі узгоджують окремо: це може бути паперовий примірник, а за доступності відповідної послуги — електронний документ, засвідчений кваліфікованим підписом. Вид джерела має відповідати фактично наданому перекладачеві. Тому відомості про оригінал, копію та отриманий файл передають уже під час узгодження замовлення.
У праці Fernando Prieto Ramos правовий переклад розглянуто як сферу, що потребує врахування виду тексту та його контексту. [5] Для процесуального комплекту практичне значення має з’ясування терміна в конкретному документі: назва українського органу, дії або засобу оскарження повинна залишатися пов’язаною з відповідною системою. Узгодженість перевіряють між основним документом і додатками, не змінюючи відмінностей у джерелах. Допоміжні матеріали та попередні переклади можна надати для звірення. Обов’язок зберігати таємницю фактів, які стали відомі у зв’язку з перекладом, установлено ст. 14 закону. [3]
Для комплекту українських особових документів слід визначити також написання імен і прізвищ. Ст. 14 ч. 2 посилається на документ для виїзду за кордон або його копію, а за їх відсутності — на правила написання держави, де складено документ. [3] Сторінку паспорта можна надати як довідковий матеріал, пов’язавши з відповідною особою. Документ про зміну прізвища позначають окремо. Якщо матеріали справи містять різні написання даних однієї особи, перелік має вказувати документи, у яких їх виявлено, та дати цих документів. У перекладі зберігають відомості конкретного джерела; узгодженість ідентифікації не означає усунення розбіжностей у матеріалах. За наявності багатьох учасників допомагає окремий перелік осіб і відповідних документів.
Закон вимагає вести реперторій присяжного перекладача. Запис охоплює, зокрема, опис документа, його вид, форму та стан, а для усного перекладу — дату, місце, обсяг і тривалість дії. [3] Для особи, яка передає матеріали справи, це означає потребу однозначно визначити матеріал та обсяг замовлення. Кілька файлів із подібними назвами не мають залишатися без зазначення, який документ підлягає перекладу. Якщо пакет містить попередню й пізнішу версії того самого документа, їх потрібно розрізнити. Для листування або зведених матеріалів корисне власне позначення набору, збережене потім у переліку замовлення. Завдяки цьому виданий переклад можна пов’язати з конкретним матеріалом, а не лише із загальною назвою справи.
Передавання замовлення й отримання комплекту
У замовленні зазначають орган або установу, що приймає документ, мету використання, мову перекладу й дату готовності матеріалів. Для юридичної фірми важливий також графік: документи для найближчого процесуального подання можуть становити першу частину, а решта документації — наступну. Кожна частина повинна мати власний перелік та узгоджений строк. Якщо після прийняття замовлення з’являється виправлений документ, слід зазначити, чи замінює він попереднє джерело, чи є додатковим матеріалом. Це допомагає уникнути видачі перекладу неактуальної версії.
Під час отримання перевіряють відповідність комплекту замовленню: назви документів, напрям перекладу, кількість примірників і зв’язок із додатками. Номер у реперторії та позначення джерела ідентифікують виданий переклад. Документація для провадження в Кракові, Варшаві або іншому місті потребує тих самих точних даних про справу; розташування органу визначає місце можливої усної дії. Запит щодо документів можна передати дистанційно. Якщо потрібна присутність на допиті, доступність і виїзд узгоджують окремо для конкретного часу та установи.
Запитання та відповіді
Чи завжди суд вимагає присяжного перекладу кожного документа?
Ст. 256 кодексу дає суду можливість вимагати такий переклад. Обсяг конкретного замовлення визначають за документами справи й вимогою суду. Судова практика підкреслює потребу офіційного перекладу документів, важливих для перебігу провадження. [1][4]
Як позначити кілька томів справи?
Перелік має містити том, діапазон аркушів, назву документа й файлу. Якщо документ має власну нумерацію сторінок, зберігають також її. Додатки в окремих файлах слід пов’язати з відповідним основним документом.
Чи письмовий переклад охоплює участь у засіданні?
Це окремо погоджувані обсяги. Письмове замовлення визначає документи й строк видачі. Усна участь потребує зазначення дії, місця, дати, часу та узгодження з особою, яка організовує дію.