Опис джерела за ст. 18 ч. 2
Закон про професію присяжного перекладача вимагає зазначати на виданому перекладі або копії номер запису в реперторії та визначати, чи дію виконано з оригіналу, перекладу або копії. Для попереднього перекладу чи копії додатково вказують, чи були вони засвідчені та ким. [1] Це дозволяє пов’язати переклад із матеріалом, фактично наданим перекладачу. Позначення має відповідати формі джерела, його засвідченням і відомостям, які можна встановити за переданим примірником.
Паперовий документ, пред’явлений у канцелярії, можна оглянути разом зі зворотом, печатками та з’єднаними сторінками. Для скана доступне зображення, а для копії — певне відтворення документа. Тому в листуванні зазначають наявні матеріали, намір пред’явити оригінал і вимоги одержувача. Передання файла для оцінювання вартості ще не встановлює підставу кінцевого засвідчення. Ці відомості мають бути включені до погодження виконання замовлення й способу передання джерела перекладачу.
Скан для оцінювання та матеріал для виконання
Читабельний скан допомагає визначити мову, обсяг, термінологію та кількість елементів для опрацювання. Він має містити повні сторінки, звороти, підписи, печатки й засвідчення. Для багатосторінкового документа важлива послідовність аркушів. Перевіряють, чи файл не обмежено попереднім переглядом або першою сторінкою. Оцінювання може потребувати додаткових запитань, якщо матеріал має відсутні додатки, нерозбірливі фрагменти або тексти кількома мовами. Повний комплект дозволяє точніше погодити строк і обсяг роботи.
Після оцінювання визначають спосіб представлення джерела для перекладу. Якщо одержувач очікує переклад з оригіналу, погоджують його пред’явлення або доставлення в належній формі. Коли замовлення стосується наданої копії, опис відповідає саме їй. Якщо пізніше передається інша версія, слід повідомити про зміну, адже додаткові печатки або нові позначки можуть збільшити обсяг. Доцільно зберігати однозначні назви файлів і вказувати, який примірник замінює попередній у комплекті для виконання замовлення.
Електронний документ від установи-видавця
Якщо документ видано як підписаний файл, надають файл від установи та супровідні елементи, потрібні для його прочитання. Знімок екрана показує вигляд сторінки, проте може не містити даних підпису, додатків або повного тексту. Роздруківка також є іншою формою матеріалу. У замовленні варто описати походження документа, формат отримання та те, чи передаватиметься він надалі в тій самій електронній формі до органу або іншого одержувача для розгляду справи.
Для файла з кількома документами встановлюють межі кожного джерела та його додатків. Документ може мати вбудований підпис або окремий файл підпису; в другому випадку потрібен комплект для пов’язання даних. Слід зберігати отримані файли до додаткових перетворень. У замовленні розрізняють електронний документ і скан паперу. Це впливає на визначення матеріалу, опис джерела й спосіб передання готового перекладу одержувачу, а також на можливість перевірити саме той примірник, який надав замовник.
Засвідчення на папері
Ст. 18 ч. 1 регулює застосування печатки присяжного перекладача для засвідчення письмових перекладів і копій. Печатка визначає перекладача, мову повноважень і позицію у списку. [1] Паперовий примірник призначений для передання в цій формі. У замовленні визначають кількість примірників і спосіб отримання або доставлення. Якщо одержувач залишає документи в матеріалах справи, це варто врахувати до замовлення додаткових засвідчених примірників, потрібних для інших установ або зберігання.
Скан паперового перекладу може допомогти в попередньому контакті з установою, проте є зображенням виданого примірника. Вимоги до його подання встановлюють для конкретної процедури. Якщо надалі потрібна електронно засвідчена версія, визначають окрему форму видачі та погоджують виконання. Так само роздруківку підписаного файла описують за її формою. Замовляючи переклад, краще відразу назвати канал, яким документ має потрапити до одержувача, та вимоги його системи або способу паперового подання.
Кваліфікований електронний підпис
Ст. 18 ч. 1a дозволяє засвідчувати переклад або копію в електронній формі кваліфікованим підписом. Для електронного засвідчення копії норма називає підставою оригінал, переклад або копію документа в письмовій формі. [1] Отже, розрізняють електронний переклад і дію засвідчення електронної копії. Обидві мають визначений обсяг, а форма має відповідати документу та потребі одержувача, а не випливати лише з того, що матеріал передано електронною поштою до канцелярії для оцінювання.
Ст. 25 ч. 2 Регламенту eIDAS визначає дію кваліфікованого підпису як рівнозначну власноручному. [2] Така форма потребує збереження підписаного файла. Графічний знак на сторінці не замінює електронних даних підпису. У замовленні з’ясовують, чи одержувач приймає цю форму, які формати підтримує та як передають документ. Варто перевірити також обмеження розміру додатків і те, чи система одержувача зберігає повний файл із підписом, необхідний для його подальшого використання й перевірки.
Збереження та перевірка підписаного файла
Електронний документ зберігають і передають без змін його змісту. Об’єднання сторінок у новий PDF, перетворення на зображення або повторний друк у файл можуть створити інший матеріал, ніж підписаний документ. Якщо потрібна копія для перегляду, її зберігають окремо від файла для подання. Для зовнішнього підпису передають також відповідний елемент, зберігаючи його зв’язок із документом. Назви отриманих файлів і спосіб їх зберігання мають дозволяти однозначно розпізнати комплект.
Офіційні матеріали Європейської комісії описують перевірку цілісності даних, сертифіката та кваліфікованого характеру підпису. [3] На практиці одержувач має отримати матеріал для такої перевірки. У разі технічної проблеми корисно повідомити, який файл перевірявся та в якій системі. Не слід змінювати текст після підписання для виправлення помилки. Корекція потребує видачі належно засвідченої версії та визначення документа, який використовуватиметься надалі у справі замість попереднього або поряд із ним.
Засвідчена копія та перевірка попереднього перекладу
Ст. 13 визначає дії присяжного перекладача: виконання й засвідчення перекладів, перевірку та засвідчення перекладів інших осіб і виготовлення засвідчених копій іншомовних документів. [1] У замовленні називають потрібну дію. Перевірка ранішого перекладу потребує джерела й перекладу в погодженому обсязі. Наявність текстового файла ще не встановлює, що саме має бути перевірено та на якій підставі. Слід надати всі матеріали, необхідні для зіставлення тексту, полів і засвідчень.
Спеціалізований характер юридичного перекладу описує також Deborah Cao. [4] Для перевірки важливі не лише основні речення, а й поля, назви дій та посилання на додатки. Попередній переклад може допомогти зіставити термінологію, проте новий документ може мати інші дані або позначки. У замовленні розрізняють перевірку, новий переклад і додаткові примірники. Це дозволяє правильно визначити обсяг дії та пов’язати виданий матеріал із належним джерелом, наданим для виконання конкретного замовлення.
Як погодити форму до виконання
До канцелярії варто передати вимоги одержувача, доступне джерело, кількість примірників і строк. Окремо зазначають матеріал для оцінювання та запланований спосіб представлення документа для виконання. Якщо одержувач допускає кілька форм, вибір узгоджують зі способом подання справи. Для паперу погоджують повернення документів із перекладом, а для електронних файлів — передання комплекту. Це допомагає уникнути пізнішого замовлення іншої форми видачі, коли строк подання вже близький або документ потрібно передавати далі.
Отримавши переклад, перевіряють дані документа, сторінки та очікувану форму. Паперовий примірник зберігають із відповідним джерелом, а підписаний файл — у версії від канцелярії. Якщо джерело згодом доповнено чи виправлено, надають новий примірник і визначають відмінність. Попередній переклад не охоплює автоматично нову позначку. Впорядкування версій, дат і номерів реперторію допомагає повідомити одержувачу, який комплект актуальний і який матеріал фактично засвідчено для використання в конкретній справі або іншій процедурі.
Запитання та відповіді
Чи скана достатньо для визначення вартості?
Повний читабельний скан зазвичай дозволяє визначити обсяг, проте можуть знадобитися запитання щодо відсутніх сторінок, печаток або додатків. Оцінювання та визначення підстави кінцевого засвідчення погоджують окремо. Зазначають доступність оригіналу й вимоги одержувача. Якщо після оцінювання змінено примірник, слід повідомити канцелярію, адже нові позначки можуть змінювати обсяг і зміст перекладу. Так можна погодити актуальну версію джерела перед виконанням роботи.
Чи підписаний PDF потрібно роздрукувати перед надсиланням?
Для електронного використання зберігають і передають отриманий підписаний файл разом із зовнішнім підписом, якщо він є. Роздруківка є іншою формою матеріалу й не передає повних даних для перевірки підпису. Якщо одержувач очікує папір, це погоджують заздалегідь. Варто відокремити копію для перегляду від файла для подання в конкретній справі та зберегти комплект, отриманий від канцелярії, без перетворення його змісту. [2][3]
Як описують попередню засвідчену копію?
Ст. 18 ч. 2 вимагає зазначити, чи переклад виконано з оригіналу, перекладу або копії. Для попереднього перекладу чи копії додатково вказують, чи були вони засвідчені та ким. Тому надають повне засвідчення, а не лише текст. Виданий переклад містить також номер запису в реперторії, що пов’язує дію з джерелом і належним замовленням. Ці дані потрібно зберегти під час передання матеріалів. [1]
Чи можна після підписання додати сторінку до того самого PDF?
Зміна файла може порушити його цілісність. Збережіть отриману версію та передайте відсутній матеріал канцелярії для погодження належного виконання. Якщо видається виправлена або доповнена версія, потрібно визначити документ для подальшого використання. Самостійне об’єднання файлів не зберігає автоматично засвідчення нового комплекту. Одержувач має отримати підписаний матеріал у формі, що дозволяє перевірку, та зрозуміти його зв’язок із попередньою версією. [3]